ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ
29 Січня 2021
    29 січня Україна вшановує пам'ять учасників битви під Крутами.За сторінками цієї події у Технікумі відбулися тематичні уроки історії. 
Крути – одна і з трагічних і водночас легендарних віх українських визвольних змагань 1917-1921 років.
Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила війська – балтійських матросів, червоноармійців з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. І трактувалося це як «громадянська війна».
Битва під Крутами відбулася 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва , - під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. Перед цим ще з кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника А. Гончаренка обороняв станцію Бахмач - важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. І 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині- університету ім. Тараса Шевченка ), гімназистів старших класів українських гімназій. 
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, мало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе! 
Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 осіб; було багато поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років. Загиблих поховали у Києві на Аскольдовій могилі і на Байковому кладовищі. Пам’ятаймо юних героїв - захисників, які віддано і щиро любили Україну!